Тедді - іграшка без вікових обмежень

Гра стала невід’ємною частиною людського життя, не зважаючи на вік. В дитинстві всі граються ляльками, м’якими іграшками, розвиваючими кубиками. Сучасні технології стимулюють дітей з раннього віку навчатися використовувати комп’ютерні засоби для гри та самоосвіти, тому об’ємні іграшки поступово втрачають своє значення. З віком потреба у них зникає зовсім. Проте, не зважаючи на засилля технічних засобів та брак часу, дорослі теж полюбляють об’ємні іграшки. Запити дорослих значно вищі, вони вже не звертають увагу на пересічні китайські вироби. Саме в дорослому віці виникає прагнення до ексклюзиву, своєрідної розкоші, втіленої у виробах авторської роботи. Любов до унікальних авторських іграшок, які іноді досягають високого художнього рівня, вирізняє колекціонерів та поціновувачів з гарним смаком. Безпосередньо для них працюють майстри й цілі творчі майстерні, що спеціалізуються на виготовленні ексклюзивних, одиничних іграшок.

 На початку ХХ століття з’явилася нова форма іграшки – плюшевий ведмедик, який отримав назву «Тедді», на честь прізвиська американського президента Теодора Рузвельта. В 1902 році Америку облетіла історія про те, що президент відмовився пристрелити на полюванні загнаного ведмедя, мотивуючи це тим, що подібне цькування «не спортивне». У газеті «Вашингтон пост» від 16 листопада 1902 року була надрукована карикатура, на якій ведмедя подали у образі крихітного милого ведмежати. Тут історія роздвоюється: за першою версією, ідеологом нової форми стала місіс Мічтом, дружина власника магазину іграшок. Надихнувшись карикатурою, вона пошила ведмежа з плюшу і виставила його у вітрині магазину, назвавши «Ведмежа Тедді». Іграшка користувалася надзвичайною популярністю і була поставлена на конвеєр. За іншою версією, перше ведмежа пошила Маргарет Штайф за концепцією свого племінника Річарда, який розробив ведмежа з рухомими лапами. На сьогоднішній день іграшка «Ведмежа Тедді» є однією з найпопулярніших форм, конкуруючи лише зі знаменитою лялькою «Барбі». Поступово до назви «Тедді» стали прирівнювати не лише безпосередньо ведмедиків, а й інші невеликі плюшеві іграшки, що зображують тварин. Ця форма стала популярною не лише для дітей, а і для дорослих; поступово перетворилася в об’єкт колекціонування. Виготовленням «Тедді» займаються як великі промислові компанії, так і поодинокі майстри, що роблять акцент на якість, а не на кількість. Художня цінність авторських виробів значно посилюється їхньою одиничністю та неповторністю, художнім трактуванням образів. Іноді іграшки втрачають своє практичне значення, перетворюючись на колекційний художній експонат. Формуються цілі композиції, у яких приймають участь декілька, а то й десятки іграшок. На сьогоднішній день у світі існує приблизно 20 музеїв, колекції яких сформовані з іграшок «Тедді» різних історичних періодів. Десятки тисяч приватних колекціонерів збирають унікальні авторські моделі; аукціонний дім «Крістіс» періодично проводить аукціони, на яких представлені лише іграшки «Тедді».

Хочеться розглянути особливість вітчизняних іграшок «Тедді» на прикладі виставки «Тедді-пікнік», проведеної цього річ на дні Києва на Андріївському узвозі. У виставці взяли участь майстри іграшок з різних куточків України, на вітринах було представлено безліч авторських інтерпретацій ведмедиків та інших тваринок. Можна відзначити також чимало форм іграшок – від безпосередньо тваринних до олюднених, прикріплених до певної професії, хобі та ін.. Високий художній рівень виконання колекційних іграшок окремими майстрами демонструє прагнення перенести на іграшки традиції живопису, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва. Зокрема, деякі майстри залучають до своїх виробів скульптурні елементи з порцеляни та полімерної глини, обличчя багатьох іграшок досконало промальовані, а одяг – ретельно пошитий і вишитий. Традиції американських «Тедді» пройшли крізь призму вітчизняної культурної адаптації, сформувавши низку національних мотивів: народні фольклорні образи козаків та молодиць, під яких стилізовані ведмедики, вишиванки й український національний одяг.

Завдяки майстрам образ «Тедді» живе своїм власним життям, еволюціонує, асимілюється у різних країнах. Унікальні колекційні експонати являють собою справжні взірці мистецтва, які здатні підкорити найвибагливіших поціновувачів.      

Ілюстрації - іграшки майстринь Тетяни Карпенко та Лілії Слівкіної
 

Уява природи безмежна - краса необроблених каменів у творчості майстерні "Воображаріумм"

Пошук власного, індивідуального й неповторного стилю завжди змушував і жінок,
і чоловіків підбирати прикраси, які б якнайкраще втілювали їхню внутрішню суть, а також
пасували до певного одягу, відповідали конкретному настрою або ж демонстрували увагу
до певних подій. Здавна прикраси втілювали не лише декоративну, а й захисну фізичну і
сакральну функції. Природні мотиви споконвіку були одними з найбільш улюблених та
розповсюджених в ювелірному мистецтві всіх країн та народів. Зокрема, до наших часів
збереглися численні зображення рослин і тварин. Згадуючи провідні музейні колекції
світу, варто назвати знамениті єгипетські прикраси із зображеннями стилізованих рослин,
тварин та комах; грецькі прикраси, на яких реалістично передані певні рослини і тварини,
скіфські коштовності, що втілюють радше узагальнені образи представників рослинного й
тваринного світу. Любов до мінералів й віра у їхні цілющі та сакральні властивості
стимулювала пошуки можливостей залучення їх до ювелірних композицій.

Сучасні художники-ювеліри також звертаються до природних форм, втілюючи у
своїх виробах стилізовані або реалістичні зображення рослин, тварин, комах. Активно
використовуються необроблені або частково оброблені мінерали. Я хочу ознайомити
читачів із творчістю майстерні ювелірного мистецтва «Воображаріумм», основним
спрямуванням якої є використання натуральних об’єктів для своїх виробів. Вони
створюють унікальні прикраси, основою для яких виступають природні матеріали:
необроблені мінерали, рослини, квіти, комахи. За допомогою гальваніки органічні об’єкти
вкриваються шаром міді, застигаючи таким чином на десятиліття й стаючи твором
мистецтва. Концепції прикрас базуються на візуальному втіленні філософської ідеї
єдності людини і природи, нерозривного синтезу природи і мистецтва. Активно
використовуються природні форми мінералів, індивідуальність яких посилюється завдяки
оправам, виконаним у вигляді металевих самородків. Унікальні силуети кристалів
зумовлюють їхню художню цінність, що втрачається внаслідок стандартної обробки, яку
так цінують промислові виробники. Майстри «Воображаріумм» створюють як самостійні
прикраси, так і аксесуари до одягу та сумок. З металів майстри найчастіше
використовують мідь, яка чудово пасує до всіх мінералів й досконало огортає природні
форми.
«Воображаріумм» – сімейна майстерня, яку заснували Оксана Католиченко та
Сергій Овчинников. Оксана за фахом дизайнер інтер’єрів, займається також дизайном
одягу; у ювелірній справі працює з металами. Сергій має будівельну освіту, займається
виготовленням прикрас із дерева. Гальваніку і ювелірне мистецтво майстри освоїли
самостійно, перебираючи безліч інформаційних джерел, експериментуючи, навчаючись на
власних помилках. Натхненний творчий процес довів, що для людей, які бачать свої цілі,
немає нічого неможливого. За словами Оксани, вона завжди полюбляла навчатися новому,
отримує надзвичайне задоволення від творчості. Перед тим, як захопитися створенням
прикрас із металу, вона працювала із бісером, батиком, валянням. Ці техніки
простежуються також і в теперішніх її прикрасах – колористичні палітри, складні лінії
оправ певною мірою нагадують розписи по тканині. Історія звернення майстрів до
гальваніки включає в себе не лише прагнення навчитися новій техніці, а й своєрідний
азарт: Оксана вирішила освоїти техніку, яку називали занадто складною. Потім настав
етап знайомства з мінералами, вивчення їхніх структурних особливостей, кольорових
забарвлення, цілющих й сакральних властивостей. Сергій спочатку допомагав дружині
наносити гальванічне покриття, потім сам захопився створенням прикрас. Він віддає
переваги дереву, створюючи неймовірні форми виробів.

Розглянемо їхні вироби докладніше. Найрізноманітніші мінеральні й органічні
матеріали стають основою для творів мистецтва – фрагменти скам’янілого дерева, мушлі,
листя, плоди, жолуді, квіти… Часто майстри використовують необроблені, або частково
оброблені зрізи каменів й друзи, природні форми яких не потребують зайвого
декорування. Послуговуючись принципом «Природа – досконалий художник», вони
вигідно подають вставки, підбираючи для них характерні форми оправи. Здебільшого
мінімальні оправи утримують вставки по периметру, при цьому не збиваючи цілісне
сприйняття обраного мінералу. Саме так виглядають персні «Крижана вежа» (рис. 1),
«Сакура» (рис. 2), «Застигла вода» (рис. 3), «Халцедонова долина» (рис. 4), «Крижана
корона» (рис. 5), «Те світло» (рис. 6), «Дихання дракона» (рис. 7) та ін. Оправи й кільця
подібні до металевих самородків, крізь які пробиваються кристали. Оправа персню з
білим кришталем огортає вставку, немов хмари гірську вершину, створюючи неповторний
образ і не перекриваючи структуру мінералу. Перстень «Потойбіччя» (рис. 8) із
турмаліновою вставкою демонструє складну структуру необробленого кристалу, яка
нагадує містичний екстер’єр фантастичного замку, тим самим повністю виправдовуючи
подану авторами назву. Перстень з білим агатом із зеленими вкрапленнями й жеодою
кварцу (рис. 9) передає унікальний пейзаж, створений літосферою протягом мільйонів
років. Якщо пофантазувати, можна побачити мапу землі з космосу: зелені материки
виринають з океану, що просвічується крізь хмари.

Перстень «Небесні піки» (рис. 10) поєднав кіаніт й турмалін, а елементи мідної
оправи нагадують золоті жили, що пронизують стрімкі скелі. Аналогічний принцип
використано і в персні «Комета» (рис. 11), у якому майстри поєднали кіаніт й гірський
кришталь. Форма персню нагадує стрімкий космічний об’єкт, що, пронизуючи простір,
залишає палаючий «хвіст». Монументальний перстень «Бабка на веселці» (рис. 12)
сприймається, як довершена живописна композиція: на крупній відполірованій
лабрадоровій вставці розміщена фігурка бабки, яка немов пролітає крізь веселку.

Перстень «Кристальні вежі» (рис. 13) зіставлений з призмоподібних кристалів аметисту,
турмаліну й кришталю, а елементи мідної оправи, що охоплюють «підніжжя», нагадують
зарослі плюща, який в’ється поверхнею скель. Таку ж концепцію використано для персню
«Травневий сніг» (рис. 14), проте його оправа доповнена декоративними елементами –
мідними листками і стеблами, що ніби прориваються крізь танучий сніг. Перстень
«Літаючий дракон» (рис. 15) демонструє вміння майстрів вдало доповнити природну
поверхню вставки мідним декором: на блакитно-сірій поверхні халцедону динамічно
злітає стилізована постать мідного дракона, який немов купається у хмарах. Сережки з
призмоподібними кристалами гірського кришталю самі майстри порівнюють з
архітектурою: «Я думаю, це стиль лофт. Ну так, це архітектурний стиль, та хіба це не
архітектура в прикрасах?» [3]. І дійсно – структура виробів нагадує скляні хмарочоси
мегаполісу (рис. 16). Оправи, у яких закріплено кристали, нагадують пишні парки, які є
невід’ємним доповненням крупних бізнес-сіті. Ідея синтезу масштабного
монументального та мініатюрного ювелірного мистецтва стала лейтмотивом творчості
багатьох митців-ювелірів й цілих майстерень [4, с. 174]. Верхня частина кріплення
доповнена мідним циліндром, який виступає перехідним елементом між сегментами.
Окремо варто виділити прикраси, виготовлені в техніці wire wrap – плетіння з
дроту. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. ця техніка набула надзвичайного поширення
як у світі, так і на теренах СНГ, і нині переживає своєрідний «ренесанс». Хоча її історія
налічує не одне тисячоліття, проте інтерес у майстрів та замовників то спадав, то знову
посилювався. Мідний, латунний, нержавіючий дріт, що стали невід’ємною складовою
сучасного побуту, митцями розглядається, як художній, ювелірний матеріал, з якого
можна створити унікальні прикраси [2, с. 30]. Завдяки тонким лініям оправа не перекриває
масу центральної вставки, тим самим не створюючи композиційного дисонансу [1, с. 30].
Перстень «Відьма озера» (рис. 17) виготовлений з бронзового дроту, що гнучкими лініями
охоплює малахітову вставку, немов стебла водоростей. Знизу на камені, немов на
порослому мохом березі, примостилася маленька латунна жабка – невеличкий додатковий
елемент, який посилює змістовну і філософську складову концепції виробу.

Принцип доповнення природного каменю крупною, змістовно-насиченою оправою
використано у брошці «Мушка» (рис. 18), де крупний кристал білого кварцу вмонтований
у посріблене тіло мухи. Перстень «Жабеня в аметистовому морі» (рис. 19) має дещо іншу
візуальну концепцію – крихітна фігурка жабеня застигла на краю великої аметистової
вставки, немов споглядаючи власне відображення на її поверхні. Монументальне кольє

«Кораловий риф» (рис. 20) представляє розмаїття морських глибин – мушлі, морські
зірки, водорості. Мідні елементи додатково штучно зістарені і доповнені кристалами
білого кварцу, який ніби виринає з глибинних заростей. Подібні прикраси, що втілюють
образи комах чи тварин, стали досить популярними в останні роки: поєднання металу із
мінералами для створення форми живої істоти розкриває єдність між елементами
світобудови і має не лише візуально-декоративне, а й езотерично-сакральне значення.
Завдяки такому поєднанню виникає естетично досконала концепція цілісного й
гармонічного виробу.
Вироби майстрів «Воображаріумм» вражають своєю високохудожньою
оригінальністю, змістовною насиченістю та технічною витонченістю. За словами Оксани
та Сергія, на творчість їх надихають любов; природа з її нескінченною скарбницею
рослин, квітів, плодів; і, безумовно, камені, які самі собою являють довершені витвори
мистецтва. Подорожуючи, вони завжди підбирають матеріали, з якими працюватимуть –
мінерали, листки, квіти, насіння для гальванічного покриття. Наступну колекцію митці
втілюють у сріблі, освоюючи нові відтінки й колористичні поєднання. Передача краси
природних творінь засобами ювелірного мистецтва завжди була, є і буде найкращим
прикладом взаємодії людства й довколишнього світу.
Література:
1. Триколенко С. Т. Бурштинові чари Оксани Селезньової / С. Т. Триколенко //
Коштовне та декоративне каміння. – 2017. - № 1 (87). – С. 29 – 32
2. Триколенко С. Т. Кам’яні суцвіття Катерини Сливки / С. Т. Триколенко //
Коштовне та декоративне каміння. – 2016. - № 3 (85). – С. 29 – 31
3. Сережки з гірським кришталем [Електронний ресурс] // voobrajariumm_art. –
2017. – Режим доступу до ресурсу: https://www.instagram.com/p/BWnVtxAhVkY/?taken-
by=voobrajariumm_art.
4. Триколенко С. Т. Ювелірна архітектура – синтез монументального та
мініатюрного мистецтва / С. Т. Триколенко // Проблеми розвитку міського середовища:
Наук.-техн. збірник/ - К.:ЦП "Компринт", 2018. - Вип. 1 (20). - С. 173 - 181

Стаття опублікована в журналі "Коштовне та декоративне каміння" № 3, 2018 р.
Триколенко С.
Уява природи безмежна – краса необроблених каменів у творчості майстерні «Воображаріумм» / С. Триколенко // Коштовне та декоративне каміння. – 2018. – №3. – С. 21–24