Сучасне українське
кіномистецтво на 66-му «Берлінале».
«Фотографія – це правда. А кіно – це правда 24
кадра в секунду» – Жан-Люк Годар.
Правда
українського кіно полягає у його безпосередній близькості з актуальними подіями
сьогодення, що тим чи іншим чином проявляється в усіх жанрах.
Залучення діячів
вітчизняного кіномистецтва до світової кіно-спільноти відбувається завдяки
участі в знаменитих кінофестивалях, зокрема «Берлінале», «Каннського
кінофестивалю».
23 лютого у
готелі RADISSON BLU HOTEL відбулася прес-конференція КМКФ «Молодість» за
підсумками 66-го міжнародного кінофестивалю "Берлінале".
На
прес-конференції виступили: Пилип Іллєнко – Голова Державного агентства України
з питань кіно; Владислав Лясовський – Виконавчий директор КМКФ «Молодість» та
Ірина Мірошник – директор ПАТ «Укрпластик». Також до слова був запрошений
Віктор Веретенников – продюсер і автор сценарію фільму «Гетьман». На захід
завітали та були відриті до коментарів: Макс Сердюк – продюсер кінопроекту
«ТАНК», Сергій Лавренюк – продюсер фільму «Селфіпаті».
З 11-го по
21-ше лютого у столиці Німеччини тривав Берлінський міжнародний кінофестиваль «BERLINALE-2016».
Україна була редставлена як у програмі фестивалю так і на Європейському
кіноринку.
Український національний стенд «UKRAINIAN
FILM CORNER» діяв
на Європейському кіноринку (European Film Market) в рамках 66-го «Берлінале» з
11-го по 18-те лютого. Стенд був організований Державним агентством України з
питань кіно спільно з Київським міжнародним кінофестивалем «Молодість». На українському
стенді відбулися зустрічі представників української
кіноіндустрії з іноземними колегами. Зокрема,
з дирекціями міжнародного кіноринку Каннського МКФ, міжнародного кінофестивалю
у Карлових Варах, Європейського кіноринку Берлінського МКФ, Литовського
кіноцентру, кінодепартаменту Федерального офісу з питань культури Швейцарії,
Британського кіноінституту (BFI), німецькою асоціацією короткометражних фільмів
AG Kurzfilm, а також з національними організаціями з питань промоції German
Films, Austrian Film Commission, Swiss Films та іншими інституціями щодо
можливостей співробітництва в різних сферах кіноіндустрії.
Владислав
Лясовський, підсумовуючи результати «Берлінале», надав кілька порад молодим
діячам українського кіно:
«Не бійтеся
стукати в двері кінофестивалів не лише в Україні, а й по всьому світу. Адже
українське кіно нині цікаве для багатьох країн, тому іноземні продюсери,
кінокомпанії та організатори фестивалів шукають контакти з українськими
митцями. Особливий інтерес спостерігається в країнах Прибалтики, зокрема
планується проведення тижнів українського кіно в Ризі».
Зростаючу
увагу до українського кінематографу відзначив також Пилип Іллєнко:
«До України
зростає інтерес світової кіно-спільноти. Це повязано, насамперед, зі зростанням
рівня українського кіно в усіх областях». Також він зазначив, що до
українського кіно нарешті стали дослухатися на законодавчому рівні, зокрема
велика увага приділятиметься залученню державного та приватного фінансування».
Також Голова
Державного агентства України з питань кіно підкреслив значення української
історії та осягнення її світовим культурним бомондом. Наприклад, до визначних
подій звертаються знані в усьому світі творці кінематографу, героїчні або
трагічні віхи історії знаходять відображення у фільмах різних жанрів. Він
наголошує, наскільки важливо, що Україна в такий важкий час (війна, анексія
території, фінансова криза) вкладає гроші в кіномистецтво. Це підкреслює
значущість кіно в загальному культуротворчому процесі.
Ірина
Мірошник зазначила, що залучення українських режисерів та продюсерів до
європейських кіно-процесів виведе вітчизняне кіно на якісно новий рівень. Процес
інтеграції буде довготривалим і складним, однак він є необхідним шляхом до
високого місця в світових рейтингах.
Провідні
діячі українського кінематографу сподіваються, що активна участь молоді у
створенні фільмів стимулюватиме кіно-еволюцію, і вітчизняне кіно стане
конкурентоспроможним на світовому ринку.
Форум сучасного мистецтва Art Kyiv contemporary 2012
1 листопада
в Мистецькому Арсеналі відбулося відкриття Сьомого міжнародного форуму
сучасного мистецтва Art Kyiv contemporary 2012. У форумі цьогоріч
взяли участь 20 відомих галерей України, Росії, Італії, Австрії, Німеччини та
Франції. Art Kyiv відбувається
всьоме, але вперше набуває формату форуму. Експозиція демонструє глядачам
новітній погляд на мистецтво, сучасні інтерпретації класичних літературних та
побутових сюжетів, сміливе поєднання різноманітних матеріалів та технік, синтез
різних видів мистецтва у єдиній композиції або навіть у єдиному творі.
Українські
галереї презентували масштабний проект «Виключно живопис. Новітній український
фігуратив», що демонструє як відсторонені від реальності, екзальтовані
зображення, так і сповнені гостро соціального підтексту композиції. Він
представляє собою модернізовані традиції вітчизняної живописної школи, і куратор
проекту Олександр Соловйов так охарактеризував експозицію:
«VII
міжнародний форум сучасного мистецтва має своє обличчя: це обличчя нової,
постмедійної епохи».
І
дійсно, у багатьох живописних роботах простежується вплив недійного мистецтва,
зокрема фото- та відео- побудова композицій, елементи зображень, створених за
допомогою комп’ютерних програм.
Російський
художник Володимир Дубосарський, який представив створений разом з Олександром
Виноградовим проект «Х. Десять», поєднує значення живопису у сучасному світі з
Привидом опери: « У сучасного живопису відібрали всі функції з приходом
мас-медіа. Якщо раніше різні жанри живопису були затребувані у суспільстві, то
тепер їхнє значення витіснили фотографічні та комп’ютерні зображення. Живопис
перетворився на своєрідного привида – не має важливих для суспільства функцій,
існує ніби автономно. Але не зникає остаточно, як славнозвісний Привид опери,
постійно звідкись з’являється, набуваючи нової символіки».
У
своїх роботах Дубосарський та Виноградов використовують досить різноманітні
мотиви: від портретів та жанрових композицій до сповнених соціального та
філософського підтексту композиції.
Відомий
поціновувач творчості Віктора Вазаелі Тібор Чепей у рамках Угорської платформи демонструє
кураторський проект «Творча спадщина та міф Віктора Вазарелі». Знаменитий на
весь світ засновник оп-арту, французький художник угорського походження, Віктор
Вазарелі так охарактеризував власне мистецтво:
«Ми
робимо ставку не на серце, а на сітківку ока».
Вазарелі
починає застосовувати різноманітні оптичні ілюзії, комбінування певних кольорів
та градацій, просторові інсталяції. У його роботах всі ці елементи покликані
створити певний настрій у глядачів, розбудити емоції. Таким чином, глядач стає піддослідним
певного психологічного експерименту, одночасно стаючи і своєрідним
експериментатором: а що можна побачити у тій чи іншій роботі під різними
кутами? Творчість художника набула великої популярності у
шестидесятих-семидесятих роках ХХ століття, і мала значний вплив на прийдешні
покоління художників, дизайнерів та навіть архітекторів. У ХХІ столітті оп-арт
набуває великої популярності у медійному просторі, зокрема в комп’ютерних
мережах. Величезна кількість оптичних ілюзій стають невід’ємною частиною
оформлення як окремих комп’ютерних програм, так і цілих віртуальних мереж.
Італійська
платформа складається з чотирьох провідних галерей: Barbara Paci Gallery, ARIA Art Gallery, White Room
Art System Contemporary Gallery, Free Art Lab. Різноманітність
представлених експонатів дала можливість сформувати цікаву і гармонійну
експозицію: живопис та скульптура Італії приємно дивують глядачів своєю
різноманітністю форми, строкатістю кольорів та багатством задумів: у роботах
італійських митців переплелися античні мотиви, сучасна пластика і фантастичні
стилізації. В деяких творах переплелися елементи живопису та просторової
пластики. Куратор італійської платформи Марчелло Дзеппі, розповідаючи про
цьогорічну виставку, зазначив:
«Я
щасливий, бо моя минулорічна мрія привести найкраще з Італії, збулася».
Окрім
постійно діючої виставки у рамках форуму проходять освітні, презентаційні та
дискусійні заходи, зокрема зустрічі з митцями, кураторами і мистецтвознавцями.
Вся цьогорічна експозиція Art Kyiv contemporary демонструє
гармонійне поєднання представлених експонатів, виконаних у найрізноманітніших
техніках та з використанням часом найнеочікуваніших матеріалів один з одним і
їхнє грамотне розміщення у споруді Мистецького Арсеналу.
П’ятий Великий антикварний салон
6-12 грудня 2012 року в київському Мистецькому Арсеналі
проходив П’ятий Великий антикварний салон. Експозиція салону демонструє
унікальні музейні, галерейні та приватні зібрання різноманітних антикварних
творів мистецтва і предметів старовини, а також робіт сучасних майстрів, які
являють собою цінність для колекційних зібрань.
Програма «Музей-гість», яка діє вже три роки, дала
можливість відвідувачам Мистецького Арсеналу познайомитися зі зразками музейних
збірок України.
Чернігівський обласний художній музей імені Г. П.
Галагана презентував колекцію живописних портретів козацько-старшинських родів
– Галаганів, Розумовських, Дараганів, Кочубеїв, Гудовичів.
Чернігівський обласний історичний музей імені В.
В. Тарновського доповнив експозицію фотографіями краєвидів садиби в Сокиринцях
початку ХХ століття роботи П. Брока й унікальними документами сімейного архіву
Галаганів.
Київський музей театрального, музичного та
кіномистецтва України вперше продемонстрував поза своєю територією унікальний
експонат – сокиринський вертеп, який був подарований власникам маєтку
київськими спудеями в 1770-ті роки. Вертеп зберігався у маєтку протягом 150
років.
Полтавський художній музей імені М. Ярошенка
представив увазі глядачів чудовий жіночий портрет роботи Генріха Гольбейна.
До 140-річчя Олекси Новаківського створено
експозицію робіт художника з колекції професора М. Мушинки.
Проект «Анатолій Лимарів. Ретроспектива»
демонструє творчу спадщину одного з найкращих майстрів живопису України ХХ
століття.
Проект «Світлотінь» - єдиний мультимедійний проект
даної експозиції. Інсталяція, автором якої є Олександр Дірдовський, присвячена
пам’яті Миколи Вінграновського, відомого поета і кінематографіста. Звукові та
образні ефекти формують напівфантастичний світ, побудований на основі епізоду з
фільму Олександра Довженка та Юлії Солнцевої. Невеликий кінофрагмент відтворює
своєрідну подорож поета річкою Стікс.
Також свої збірки представили безліч приватних
галерей, салонів, магазинів та колекціонерів. Унікальні твори образотворчого і
декоративно-ужиткового мистецтва, меблі, предмети декору й побуту… Великий
антикварний салон дав можливість поціновувачам класики наблизитися до найкращих
зразків мистецтва.
Помідори для куртизанки
Японське театральне мистецтво має свою специфіку, однією
з особливостей постановок аж до початку ХХ століття було виконання
акторами-чоловіками всіх ролей, включаючи жіночі.
На виставці «Кімоно. Три століття японської моди» у
Київському планетарії виставлено кілько театральних костюмів, здебільшого ХІХ
століття. Вони сильно відрізняються між собою за матеріалами, майстерністю
виконання, і, відповідно, ціною. Розкішне кімоно з темного оксамиту, оздоблене
об’ємними малюнками, вишитими золотими та срібними нитками, є найціннішим
експонатом даної групи. Натомість простіше кімоно з бавовни, оздоблене
звичайним, не дуже витонченим розписом, було типовим і не дорогим театральним
костюмом. Але саме з ним пов’язана цікава історія, яка робить цей експонат не
менш цінним, ніж дорожчі зразки. Актор, що надівав його, зіграв роль
куртизанки. Зіграв настільки невдало, що глядачі закидали його помідорами.
Сліди від червоного соку томатів і досі помітні на небесно-блакитному тлі…
Експозицію ефектно доповнює дрібний театральний реквізит
– віяла, маски, посуд…
Батік:
мистецтво, застигле в шовку
Одна з найцікавіших
образотворчих технік – батік. Нині він популярний і у вигляді одягу та
аксесуарів, і у вигляді станкових картин. Українські модниці звертаються до
творів майстрів батіку все частіше, особливо популярними стали легкі шовкові
хустки й шарфи, проте ця техніка розпису тканини використовується також для
масштабних костюмних ансамблів та суконь.
Цього
річ в галереї «Arka» розпочався проект
Маски в «Арці»
Дехто
надіває маску, щоб приховати своє обличчя – його недоліки, вираз, емоційну
реакцію. Дехто навпаки – для підкреслення свого характеру, або ж образу
персонажа, роль якого він виконує в дану мить, або ж протягом всього життя. Все
життя – театр, а люди в ньому – актори, і кожен з акторів носить свою маску.
Культура
створення та носіння масок така ж давня, як і мистецькі прояви в людському
суспільстві загалом. Сакральна сутність масок завжди тісно перепліталася з
практичними міркуваннями – маски втілювали тотемічні уявлення, відлякуючу та
захисну функцію. Відомі археологічні знахідки поховальних масок, культових й
театральних масок. Маски певних культур намагалися передати портретну схожість,
інші – навпаки, максимально стилізувати, створити образ надприродної,
потойбічної істоти.
Протягом
тисячоліть розвитку цивілізації маски трансформувалися, змінювалося їхнє
призначення, форми, колористичне забарвлення. Їх носили жерці й шамани, актори
, знать та злидарі… Кожен народ світу має свою традицію створення й носіння
масок, нині вони служать не лише для приховування обличчя, а й для декору
інтер’єру та дизайну.
20
червня в галереї «Arka» відкрилася виставка ексклюзивних масок, виготовлених
українськими майстрами. Маски та мистецькі твори присвячені тематиці масок,
створені художниками з різних міст України вперше постають перед київськими
глядачами. Маски виконані в різних техніках, за різними технологіями.
Переважають класичні венеціанські зразки, багато сучасних інтерпретацій
венеціанських, африканських, мексиканських мотивів. Маски на будь-який смак,
для будь-якого заходу, для втілення індивідуального образу, найменших перепадів
настрою. Також присутні стилізації під античні театральні маски, сучасні
театральні екземпляри, дизайнерські маски для декору інтер’єру, інсталяції з
використанням масок й картини з їх зображенням.
Серед
робіт, представлених в експозиції, хочеться особливо відзначити маски Анни
Кулагіної, художниці з Одеси. Майстриня почала виготовляти маски після поїздки
до Венеції. Вони виконані за класичною венеціанською технологією, декоративне
оформлення витримане в стриманій сірій гаммі. Її маски нагадують обличчя
бронзових скульптур, або ж металеві забрала середньовічних лицарів.
Розфарбовані металевими фарбниками, маски втілюють образи сильних, непорушних
особистостей. Вони здаються радше чоловічими, ніж жіночими. Винятками з
загального стриманого колориту є «Вітражна маска» та «Плач»: у масці з
елементами віражного розпису присутні яскраво-червоні, золотисті та сині
кольори. «Плач» – єдина маска, в якій домінує червоний колір. Невеликі сльози,
які стікають по блискучому сірому тлу обличчя з яскравого червоного розпису
лоба, стікаються до червоних орнаментів на щоках та щелепах. Вона подібна до тюльпану:
червоні пелюстки оточують темно-сіру середину. Маски Анни можуть бути
незамінним атрибутом маскараду, тематичної вечірки, та просто елементом декору
інтер’єру.
Маски
київської художниці під псевдонімом Вaronessainred втілюють різноманітні образи
фантастичних істот та мотиви мексиканського карнавалу. Театральні й карнавальні
маски містять безліч елементів декору – тканинні драперії, штучні квіти,
намистини, камеї, свічки, мушлі… Багато масок прикривають не лише обличчя, а й
верхню частину голови. Колорит всіх експонатів дуже різноманітний, здебільшого
строкатий. Найбільшу цікавість глядачів викликають дві однотипні маски
«Мексиканський мотив» та маска «Загадкова леді». «Мексиканський мотив» – дві
подвійні маски, які являють собою образи різного сприйняття смерті: спокійне
ставлення до неї, як до переходу в інший світ, та страху. Спокій втілює світла
маска з черепом, закріпленим зверху, на якому встановлені яскраві червоні
свічки. Страх втілює чорна маска, на черепі якої встановлені білі свічки. «Загадкова
леді» – пишно декорована маска, на верхній частині якої встановлена густа
коричнева вуаль яку кокетливо підтримує білосніжна жіноча ручка. Вaronessainred
створює маски для театральних вистав, тематичних вечірок та фото сесій,
маскарадних і карнавальних заходів.
Майстриня
з Дніпропетровська Маріанна також почала виготовляти маски після візиту до
Італії, де познайомилася з майстром-маскарем. Вона виготовляє маски за
традиційною технологію з пап’є-маше, використовує практично всі традиційні
форми: Арлекін, Баута, Ніс, Капітан, Доктор Чума, Кішки, Моретта, Коломбіна,
Вольто. З прийомів декорування вона віддає перевагу розпису та використанню
бейок, дрібної фурнітури, драпіровок, характерних для класики венеціанського
маскового мистецтва. Особливо привернули увагу маски Арлекіна й Баута, яскраво
декоровані в чорно-червоно-білій гаммі з золотистим декором. Веселий Арлекін
зустрічає гостей біля входу, киваючи строкатими краями свого капелюха. Маска
Баута пасивно споглядає відвідувачів з вітрини, сяючи золотими ромбами.
Геометричні фігури стали одним з найулюбленіших мотивів венеціанських майстрів,
і дніпропетровська майстриня активно застосовує їх в своїх творах. Маски
Маріанни використовуються для весільних, святкових, карнавальних, тематичних
заходів, при цьому їх якість і зовнішній
вигляд практично не відрізняються від венеціанських зразків.
Татка
Устименко, художниця з Києва, представила маски та живописну роботу. Її маски виконані
з пап’є-маше, в оформленні домінують витончені східні мотиви. Півмаски доповнюються
різьбленням, драпіровками, пір’ям, дрібною фурнітурою. Чималий вплив на творчі
задуми художниці мали фільми зі східною тематикою, костюми османської імперії.
Колорит її масок яскравий, але кожна маска має свою обмежену палітру, єдиною
спільною рисою є золотисті орнаменти. Домінують синій та червоний колір, їх
мисткиня полюбляє найбільше. На своїй картині Татка зобразила молоду пару, які
тримають маски. Колорит роботи також синій, теплими акцентами виділені обличчя.
Маючи освіту модельєра, Татка використовує свої маски для доповнення
створюваних нею костюмів.
Цікаву
роботу представила Вікторія Дирко – живописний триптих із зображенням маски. Тонкі
лінії, загадкові переплетіння орнаментів оточують узагальнений силует маски,
яка здається своєрідним порталом в інший, фантастичний світ. В цьому триптиху
домінує теплий золотистий колорит, на тлі якого прохолодні акценти виглядають
особливо контрастно.
Директор
галереї «Arka» Руслан Руно прагне зробити експозицію постійною, відкрити центр
майстрів, колекціонерів та поціновувачів масок. Виставка масок має стати
щорічною, кількість учасників постійно зростатиме. Українська публіка з
надзвичайним зацікавленням сприймає появу українських масок, поступово
з’являться нові, автентичні форми, декор та стиль. А головне, з’явиться
традиція маскараду, для якого маски стануть незамінним атрибутом.
Між
модерном та сучасністю: «Модна ніч» в Музеї історії Києва
Останнім
часом вечірні екскурсії, які отримали загальноприйняту назву «Ніч у музеї»
набули надзвичайної популярності в музеях України. Тематика таких вечорів
найрізноманітніша, проте спільною рисою завжди є театральність,
перформативність, спрямованість на широку глядацьку аудиторію.
19
червня в Музеї історії Києва пройшла «Модна ніч» - унікальне дійство, яке
об’єднало в єдиному синтезі захоплюючу екскурсію музеєм моди, показ моделей
молодих українських дизайнерів, та перегляд кінострічки. Є розхожий вираз:
«Театр починається з гардеробу». Театр моди Марини Іванової розпочався з фойє –
відвідувачів гостинно зустрічає манекен в розкішній насичено-рожевій сукні.
На
третьому поверсі розгортається експозиція «Модерн-епоха жіночності», яка
представляє вбрання та аксесуари з колекції Марини Іванової. Глядачі, а
особливо, глядачки, зачаровано споглядають вбрання, експоновані на спеціально
виготовлених манекенах. Тут відчувається повна втрата просторово-часових
орієнтирів – час застиг. Затамувала подих епоха модерну з її унікальними
фасонами, колоритом, техніками оздоблення. Автентичні мережива, прикраси, капелюшки,
сумочки, віяла, дитячі іграшки – всі елементи відтворюють не просто образ жінки
початку ХХ ст., а образ жіночого світу. Екскурсію проводить сама господиня:
розповідаючи про кожен експонат, вона згадує історичних особистостей, яким ці
речі належали. Перед публікою постають не просто речі, а людські долі, застиглі
в матеріальних пам’ятках.
Дефіле,
на якому публіці продемонстрували свої роботи молоді дизайнери, проходило на
тлі історичних вбрань на манекенах та сучасних картин. Таке синтетичне поєднання
створює атмосферу позачасового плину моди – вже втратили своє домінуюче місце
модні тенденції, визначені західними дизайнерами. Українські модельєри шукають
власний стиль, який би гармонічно втілював традиції народного вбрання, тим
самим посилюючи національну самосвідомість. Втім, простежуються численні лінії
запозичень загальних структурних елементів й окремих деталей з-за кордону.
Зокрема, колекція Катерини Ларченко була створена під впливом мистецтва
японського театру «Но» - колорит, композиція вбрання нагадує одяг японських
акторів, а спеціальні маски доповнюють образи.
«Модна
ніч» - прекрасний культурно-просвітницький проект, який надав можливість
шанувальникам моди доби модерну ознайомитися з баченням образу сучасної жінки вітчизняними
модельєрами.
Япономанія –
2014
На
минулих вихідних київські глядачі мали змогу познайомитись з безліччю аспектів
японської культури та мистецтва. На щорічному фестивалі «Япономанія» були
представлені зразки традиційного японського мистецтва та репліки українських
майстрів. На жаль, цьогорічний фестиваль зібрав порівняно менше учасників, ніж
попередні – напевно, через складну суспільно-політичну ситуацію. Здебільшого
взяли участь майстри, творчі об’єднання, магазини й ресторани Києва, які
спеціалізуються на відтворенні японських товарів і продуктів.
Проте,
не зважаючи на складнощі, організаторам вдалося поєднати в єдиній експозиції
традиційні види японського образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва,
зразки архітектури, військову майстерність самураїв, культуру чайної церемонії
та мистецтва гейш з досягненнями сучасних технологій, в галузі яких Японія,
безсумнівно, лідирує. Не залишилися без уваги і японські субкультури, які вже
стали повсякденним явищем для японського суспільства та своєрідною альтернативною
візитівкою для західних шанувальників. Зокрема, свої виступи представили
колективи любителів косплею, які відтворили персонажів з певних
аніме-мультфільмів та кінофільмів. Також була широко представлена різноманітна
косплей-атрибутика: деталі костюмів, засоби для гриму, контактні лінзи…
Експозиція
була розпланована відповідно до районів Токіо, кожен з яких став площадкою для
певного виду товару. Район Мінато став плацдармом для інтерактивних стендів
компаній, що випускають побутову техніку. В районі Бунке проходили виставки
давнього та сучасного японського мистецтва, зокрема графічних робіт, віял,
предметів одягу. Там же відбувалися лекції і майстер-класи з тематики давньої
та сучасної культури Японії. Район Сібуйя продемонстрував якісні й екологічно-чисті
продукти харчування і косметику. В районах Акіхабара й Харадзюку проходили
чемпіонати для поціновувачів косплею, аніме й відеоігор, там же можливо було
придбати різноманітну атрибутику для створюваних фантастичних образів. В районі
Роппонгі створили ресторанні заклади, в яких відвідувачі могли скуштувати
традиційні японські страви. Театральний квартал Асакуса став прототипом для
сценічного простору фестивалю: саме тут проходила найбільша кількість виступів
учасників.
Окрему
увагу слід приділити невеликим майданчикам для динамічних мистецтв –
традиційної стрільби з лука, фехтування, рукопашних боїв, танців… Всі бажаючі
могли відчути себе войовничими самураями або прекрасними гейшами – завдяки
військовим обладункам та вишуканим жіночим костюмам.
Серед
майстрів, що представили свої вироби на фестивалі слід відзначити роботи
київського дизайнера прикрас Марії Карми, яка працює зі шкірою, пір’ям,
металевими деталями, створюючи прикраси в готичному стилі. Майстри «Кузні
фантазій» запропонували відвідувачам костюми та атрибутику косплею, створені за
мотивами аніме, фільмів та відеоігор.
Культура
Японії цікава та самобутня, завдяки «Япономанії» українські глядачі мають змогу
в цьому переконатися.
Немає коментарів:
Дописати коментар